Читайлик

Олена Пчілка (Ольга Петрівна Драгоманова)

    Народилася у містечку Гадяч на Полтавщині. Батьки допомогли полюбити любов до народної української пісні, казок, обрядів.Усе життя вона записувала народні пісні, обряди, збирала зразки народних вишивок. Виховала чотирьох дочок і двоє синів. Її донькою є Леся Українка (Лариса Косач). Видала дуже багато збірок зі своїми віршами, перекладами, оповіданнями. Гроші за видані книжки вона витрачала на придбання книжок для громадських бібліотек.Усе життя Олени Пчілки було присвячене процвітанню України

 ЖУРАВЕЛЬ   ТА   ЧАПЛЯ

Був собі Журавель, і подумав він оженитися. «Кого ж би то взяти? Візьму чаплю! — думає Журавель, — вона мені по мислі, якраз для мене!»

От приходить до Чаплі, та й каже.

— Ні, щось я не маю охоти за тебе іти!

— Ну, як не маєш, то не маєш, Бог з тобою! — каже Журавель, і пішов собі.

Але згодом роздумалася Чапля, приходить до Журавля та й каже:

— Знаєш що? Я вже роздумалася і вже хочу йти за тебе!

—- А, — каже Журавель, — ти роздумалася? І я тепер роздумався — не хочу вже тебе брати!

— Ну  не  хочеш,  то й  цур  тобі,—  каже Чапля, пішла така розгнівана.

Тим часом Журавель, як почав знову думати, — розміркувався, іде знов до Чаплі:

— Вибачай, — каже, що я тобі так тоді відказав. Тепер я надумався і хочу-таки тебе брати.

— А! — каже Чапля. — Ти надумався? І я «надумалась», що мені за тебе не йти! Як-то можна: я, молода, сама до тебе приходила, а ти мені так прикро відказав! Та щоб я після цього пішла за тебе? Ніколи в світі! Іди з очей!

Пішов Журавель. А Чапля, як почала думати, як почала думати, та й стала жалкувати: «Що се я, дурна, зробила? Нащо я Журавлеві відмовила? Ну, чи ж добре отак самотою жити, без господаря в хаті? Він же приходив, перепрошував! Піду, скажу йому, що вже згоджуюсь!»

Пішла Чапля: здибалася, мовби несподівано, з Журавлем та й каже йому, що от, мовляв, роздумалася, піде вже за його.

Куди там! Журавель уже і не думає її брати:

— Що ж се, — каже, — таке? Ти мені вже двічі гарбуза дала, та щоб я знов тебе сватав? Не хочу!

— Ну, не хочеш, то нехай же ти згинеш! — каже Чапля. — Вже тепер і не думай, і слова мені не кажи ніколи про своє сватання! Нехай тобі абищо!

Пішов Журавель, пішов, а згодом знов почав думати: «Отже, таки одружуся! Що ж так бурлакувати — без вірної дружини, та без господині в хаті! Недобре! Піду до Чаплі, перепрошу її гарненько, може, піде».

Пішов, але Чапля таки затялась, не хоче! А через якийсь час каже, що вже пристає! Ну, коли ж знову Журавель не хоче її брати! А там, дивись, знов Журавель іде свататься, так уже Чапля не хоче!

І так вони все ходять та ходять, а побратися ніяк не можуть: коли одно «надумається», то друге «роздумається», та й нема згоди.

От так і ходять до сеї пори! 

·        Назви  дійових  осіб  казки  Олени  Пчілки.

·         Розкажи,  яким  ти  уявляєш  собі  Журавля.  

·        Розкажи,  якою  ти  уявляєш  собі   Чаплю.

·        Чому,  на  твою  думку,  вони  так  і  не  змогли  «одружитися»?

·        Подумай  і  розкажи,  яких  рис  характеру   повинні   набути   герої  казки,  щоб  їхня  мрія збулась.

·        Складіть     свою  кінцівку  казки,  у  якій  Журавель  та Чапля  «створили»    гарну  « сім’ю».

Ліна Костенко

Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930р. в містечку Ржищеві на Київщині в родині вчителів. У 1936p. родина перебралася до Києва, де майбутня поетеса закінчила середню школу.      Після закінчення середньої школи молода поетеса навчається в Київському педінституті, а згодом — у Московському літературному інституті ім. О. М. Горького, який закінчила 1956р.  

  У своїх творах поетеса завжди писала про те, що бачила в своїй  державі, нічого не приховуючи. Тому в її творчості були такі часи, коли твори забороняли друкувати. Але Ліна Костенко все одно продовжувала писати. А згодом роман у віршах «Маруся Чурай» був дуже високо відзначений  Державною  премією імені Т.Шевченка.

 Живе та працює Ліна Костенко в Києві.

Бузиновий цар

У садочку-зеленочку
Ходить вишня у вiночку.
Хтось ïй грає на дуду,
Подивлюся я пiду.
Баба каже: — Не ходи!
Темнi поночi сади.
Там, де вiтер шарудить,
Бузиновий цар сидить.
Брови в нього волохатi,
Сивi косми пелехатi.
Очi рiзнi, брови грiзнi,
Кiгтi в нього як залiзнi,
Руки в нього хапуни —
Так i схопить з бузини!
Я кажу ïй: — Бабо, нi!
Очi в нього не страшнi.
На пеньочку, як на тронi,
Вiн сидить собi в коронi.
Грає в дудку-джоломiю,
Я заграв би, та не вмiю.
А навколо ходять в танцi
Квiти — всi його пiдданцi.
Є оркестри духовi,
Равлик-павлик у травi.
Є у нього для настрашки
Славне воïнство — мурашки.
Три царiвни бузиновi
Мають кожна по обновi.
Невсипущi павуки
Тчуть серпанки i шовки.
На царевiй опанчi
Зорi свiтяться вночi.
Вiн сидить у бузинi,
Усмiхається менi!

·        Про  кого  розповідається  у  творі ?

·        Відшукай  у  тексті  твору  і  прочитай, хто  ходить  у  садочку?

·        А  яка  дійова  особа  казки   грає  на  дудці?

·        Відшукай  у  тексті  твору  і  прочитай,  як  баба  описує  Бузинового  царя.

·        Чому  баба   описала  Бузинового  царя  таким  страшним?

·        А  яким  уявляється  Бузиновий  цар  героєві  казки? Відшукай  у  тексті  відповідний  опис  і  прочитай  його.

·        Намалюйте    Бузинового  царя  таким, яким  ви   його  собі уявили.  

Василь  Сухомлинський

       Василь Сухомлинський — видатний педагог, письменник.Народився він у незаможній селянській кіровоградській родині.  Крім Василя, в сім’ї було ще троє дітей – двоє хлопчиків і одна дівчинка. Пізніше всі діти родини Сухомлинських стали вчителями. Василь Сухомлинський дуже любив дітей, тому і присвятив їм все своє життя спочатку як вчитель, а потім і як директор школи. Готуючись до уроків, він написав величезну кількість оповідань із життя своїх вихованців, які ми і дотепер із задоволенням читаємо.

ЯК  НАТАЛЯ  В  ЛИСИЦІ  ХИТРИНКУ  КУПИЛА

          Прийшла Лисиця на базар, принесла повну торбу якогось краму, прикритого білим рушничком. Діло було зимою. Стала Лисиця в ряд, підняла пухнастий комір, поставила кошик на стіл, відкрила, й побачили люди: у кошику хитринки.

Ішла повз базар Наталочка. Побачила — Лисиця хитринки продає. Підійшла і вибрала собі таку хитринку: маленька дерев'яна дівчинка приклала руку до голови, скривилася й жалібно пищить: «Ой, голова болить».

Купила Наталя хитринку, принесла додому. Треба готувати уроки, але ж не хочеться.

— У мене голова болить,— скаржиться Наталя мамі,— не буду уроків вчити.

— Добре, полеж, Наталочко.

Лягла дівчинка в ліжко й одразу ж забула про головний біль, каже мамі:

— Мамо, я піду покатаюсь на ковзанах.

— Але ж у тебе голова болить,— здивувалась мама.

Наталочка почервоніла від сорому.

«Віднесу на базар хитринку, віддам Лисиці, не треба мені її хитрощів»,— подумала вона. Пішла на базар. Засунула руку у кишеню, а маленької дерев'яної дівчинки нема.

«Де ж вона поділася?» — дивується Наталя.

Так і не зрозуміла дівчинка, куди поділася хитринка. Розповіла про все мамі. Мама й каже:

— Злякалася тебе хитринка. Хитрощі не люблять совісті.

— А де ж моя совість? У чому вона?

— У тому, що тобі стало соромно.

·     Назви  дійових  осіб  казки  Василя  Сухомлинського.

·     Який  товар  «продавала»  Лисиця?

·      Як  ти  розумієш   ужите   тут  слово «хитринка»?

·     Яку «хитринку»  купила  Наталочка? Відшукай  у  тексті  казки  опис  цієї  «хитринки»  і  прочитай.

·      Чому  Наталочка  вирішила   повернути  «хитринку»?

·     Знайди  у  тексті  казки  слова,  в  яких виражено  головну  думку  твору, і  прочитай  їх  виразно.          

·     Прочитайте  казку  В. Сухомлинського  «Як Наталя в Лисиці хитринку купила»  в  особах.

 Оксана Іваненко народилася у Полтаві. Її батько працював редактором в газеті, а мама була вчителькою у притулку для дітей – сиріт. У сім’ї ще був старший брат – Дмитро, який згодом став відомим вченим – фізиком.

Як казала Оксана Дмитрівна, у неї було щасливе дитинство. Письменниця згадувала: „Писати я почала дуже рано, як тільки вивчилася читати, а читала я з чотирьох років... На щастя, вдома ніхто не звертав уваги, що крім ігор „в ляльки”, я дуже любила писати повісті. Псувала на своє писання безліч паперу, ... і в шість років вирішила видавати свій журнал. Він називався „Гриб”. Мій журнал, правда, після кількох номерів „прогорів”... Але я продовжувала писати нескінченні повісті”, уже навчаючись спочатку у гімназії, а потім у робітничій школі.»

Майже сімдесят років працювала Оксана Іваненко на літературній ниві. За цей час вона написала величезну кількість своїх творів – це і літературні казки, і оповідання, і повісті, і біографічні романи про життя відомих українських письменників.

                          БІЛОЧКА  – МАНДРІВНИЦЯ

Маленька білочка народилася наприкінці літа. Скоро мати навчила її лазити й стрибати.

— Допоможи нам робити запаси на зиму, тільки не ходи далі дуба, — сказала білчиха.

Ліс стояв різнокольоровий, барвистий. Жовте, червоне, руде листя заквітчувало дерева. “Хіба цікаво стрибати навколо дуба?” — подумала білочка і пострибала собі галявинками та пеньочками.

— Ой, яке грибне місце! — вигукнула вона, побачивши гриби на галявині.

— Сш-ш-ш, — раптом почула вона сичання. Бачить: повзе до неї гадюка. Білочка прожогом кинулася додому, але переплутала верхівки дерев ... і заблукала. Внизу шмигнув сполоханий зайчик, прищуливши вуха.

— Зайчику! — гукнула вона. — Чи ти знаєш, як пройти до старого дуба?

— Ні, не знаю.

— Я радив би тобі подбати про зимівлю, — зауважив хазяйновитий їжак. — Може, ти не знайдеш своїх, от і бідуватимеш, коли прийдуть морози.

Білочка знайшла дупло, принесла туди горішків, шишок, сухих ягід. А дні минали, і раптом згори почало падати щось біле, пухке й холодне.

— Сніг! Сніг! — зацвірінчали снігурі.

Раптом білочка побачила під деревом білу вухасту мордочку зайчика.

— Добридень, білочко! А я таки знайшов той старий дуб. Там твої батьки сумують за тобою.

— Я не пізнала тебе зразу, — сказала білочка, — ти був сірий, а тепер білий.

— То я навмисне став білим, — хитро посміхнувшись, відповів зайчик, — щоб бути непомітним на снігу. Ну, біжімо швидше!

А коло старого дуба білочку вже чекали і тато, і мама, і брати, і сестри, і всі білчині родичі.

·        Доведи, що твір  О.Іваненко  «Білочка – мандрівниця»  за  жанром  є казкою.

·       Назви  головного  героя  твору. Розкажи,  якою  ти  уявляєш   собі   білочку.

·       Де  мешкала  білчина    родина  ?

·       Розкажи,  як  так  сталося,  що маленька  білочка  заблукала.

·       З  якими  мешканцями  лісу  зустрілась  білочка?

·       Відшукай  у  тексті  казки  слова,  які  характеризують  кожного  мешканця  лісу, якого  зустріла  білочка.   Прочитай  ці  слова  виразно.

·       Хто  порадив  білочці  робити  запаси  на  зиму?  Чому  він  дав  їй  таку  пораду?

·       Чому  білочка  не впізнала  свого  знайомого  зайчика,  коли  вони  зустрілися  вдруге?

·       Поясни  назву  казки Оксани  Іваненко, яку  ти   прочитав (-ла)

·       Складіть  розповідь  про  нові  пригоди  білочки  у  зимовому  лісі.